Алё, народ! Хоу, братва!
Сегодня я к вам на волне экстра рассказать, как я ощутил настоящее вставило в церкви, папа-сана! Давайте включим мозговые табло, и я покажу вам кругозор!
Разгульное воскресенье началось закладками. Ну, я не такой уж и тупошкол, чтобы не знать, где их достать. Так что гирибы, братва, это мой выбор! Хитрому парню из чайков я сказал пароль, и он дал мне емкость со свеженькими грибами.
Дальше начался мой расслабляющий трип. Нехай пидарасы чешут лишний раз про пептиды, нервотрепку и прочее, но на реальном опьянении я даже вадеры рухнул! И после вадеров мне все равно, кто что думает!
Такая ломка легла на мои плечи, что я был готов сжечь все мосты и пойти входящим фильмом. Решил я пойти в церковь и устроить им по-полной. Пипец, как же они были удивлены!
"Братцы, приготовьтесь к моему представлению!" - ворвался я на их святая святых. Глядь, как рожи стали серьезными, как у них глаза на лоб поехали!
| "Это не ваше территория!" |
"Да ты, братец, охуел?" |
"Уважайте нашу веру!" |
| "А, да? Вот это я пиздец как не уважаю!" |
"Я тут подзарядиться хочу!" |
"Скатертью дорога!" |
Я на алтаре употребил мои закладки, и псилоцибин заговорил со мной. Все стены и потолок запульсировали в такт моим открытиям! Вокруг меня замаячили святые образы, и я начал танцевать, как настоящий легенда. А батюшка-поп просто охуел!
"Брат, избавься от бомжей в голове, а не в церковь ходи!"
А я ему отвечаю: "Отщепенец, у меня в голове дичь, которую ты не почувствуешь никогда!" И продолжаю крутиться, а церковников уже вынесли наши братки из чайков.
После этого вступления я решился перебраться на вату. Чую, пора мне заставить этих пидорасов покаяться! Но это уже другая история, братва, и про нее я расскажу вам в следующий раз!
И помните, когда трудности накрывают забором, когда голова атакуется погаными мыслями - пора этикетку нарушать и давать огонь всему вокруг!
Але, народ! Що там у вас по партіях та закладках? Збираюсь я рубати такий екстра наркотик, що аж слина піде. Не хочу просо себе прокачувати, чуйте сподіваюсь?
Отак, одного прекрасного дня я вирішила, що пора вийти зі звичних рамок та випробувати щось новеньке. Зокрема, псилоцибинові гриби – це моя нова вже закладка в житті. Я говорю, це вам не пудра або там щось інше примітивне. Але про все по порядку, давайте я вам розкажу, як саме це все сталося.
Закинувши свої початкові пошуки в інтернеті, я не очікувала такої кількості пропозицій. От це вам не будь-який звичайний хімік, ви знаєте. Ось так, роздивляючись серед зелених об'яв, я вибрала найбільш вигідну пропозицію – "Псилоцибінові гриби, перша якість. Краща ціна в місті!". Він мені до дому доставив, так що я навіть не замовляла.
Коли він до мене по прізвищу попер, видно було, що це не зовсім новак. Він мав такого чалого вигляду, наче вже накурився чимось інтересненьким. Після здачі грошей, я швидко повернулася до свого вай-фаю та розпакувала цей мій "сюрприз".
Ох, хлопці! Я замислилася, як все ж підкумарила. Якби ви бачили моє обличчя, коли я вийняла гриби з пакетика. Була там така краса, такий колір, як колорадський жук!
Щоб не загубити всю есенцію, я вирішила приготувати мушлі з цими щедрими грибами. Ну як, главний кухар у своєму пікантному надриві. Додала трішечки цибулі, часнику – вже слина пішла. А ще туди попала трошки масла, щоб це все гарно зігрілось. Та пропізнала їх таки, оті гриби – такі ріденькі, вчиняли вони хіба що втертий ефект на моє тіло та розум.
Тим часом, я облаяла свою ванну з повним розмахом. Вирішила, що досить мені бути звичайною, як всі інші. Хотілось чогось крутого, як в відео у блогерів. Та й фіг з ними, з тими блогерами – я сама можу зробити класні спа-процедури.
Діти, знаєте, моя ванна виявилась найкращим місцем для пісочниці. Там я слухала свою улюблену музику, плювала на всіх і все, і просто відчувала себе богом світу.
Наче я відкрила для себе нову сторінку в моєму житті. Кожен раз, коли я поправлялася, мені здавалося, що я здатна на все. Дивилася на своє відображення у дзеркалі та не могла повірити своїм очам – це ж істина, це царство, це абсолют.
Напевно, хтось може подумати, що я необдумана та безглузда. Але я не згодна. Я не химік, та але мої експерименти цілком вправляють моє чуття.
Тоді я згадала, що ще не випробувала кисеньну маску. Вирішила взяти свої спа процедури на новий рівень. Заскочила в аптеку, купила маску, ну і почала своє творіння.
Один з моїх друзів, також ветеран наркотичних розваг, сказав мені, що якщо хочу вижити, то маю порахувати час, скільки я збираюсь знаходитися у наркотичному оп'янінні. І ось я лежу на своєму новому шикарному дивані, підкумарена та готова відзначити найкращі миті свого життя.
Час летить, я проваляюсь в своєму світі, де немає ніяких проблем, страхів, лиш солодкий забуття. Невдовзі я починаю відчувати, що мій розум занурюється на глибину темряви, а думки стають вдвічі глибшими.
Здається, мені навряд чи вдасться убитися на наркотиці так сильно, як я хотіла. Це якщо говорити про фізичну смерть, звісно. Але відчути себе одним з тих світлих духів, які знаходяться між різними світами – ось це мені під силу.
Все вже позаду, я знаходжуся в тому стані, коли все просто хороше. Моя душа літає уночі, наче комаха навколо світла. А я знаю, що завтра все буде так само класно, бо я так само зачарована своїми закладками.
Друзі, навіть не знаю, як вас вітаю. Мабуть, найкращий спосіб – це запропонувати вам зі мною покататися на хвилі наркотичного екстазу. Але згадайте, що тут є свої правила та ризики. Дякую за увагу та пам'ятайте, що це все-таки молодіжний сленг.